22.06.2012р.
Як після нокауту, або Туманні надії двадцять першого сезону
Олександр КАРПЕНКО
Кажуть, що число "21" приносить удачу. То, може, двадцять перший
бурякоцукровий сезон незалежної України буде вдалим?
Ідеться не стільки про
суттєве поліпшення традиційних показників галузі: підвищення врожайності,
цукристості солодких коренів, збільшення виробництва цукру, - скільки про
зміну державної аграрної політики щодо бурякоцукровиробництва, суттєвий
прорив на світовий ринок цукру.
Специфіка цієї галузі полягає в тому, що її успіх не може бути одноразовим,
тобто однорічним, а тільки системним і тривати як мінімум десятиріччя.
Пригадуєте нібито успішний 2006-й, коли після п'яти провальних років галузь
рвонула вперед, а показники різко поповзли вгору - було вироблено аж 2,6
млн. тонн цукру. Проте один мільйон із того обсягу виявився зайвим і
обвалив ринок солодкої продукції, заподіявши вбивчих збитків і цукроварам,
і буряківникам. І досі наслідки того шаленого "успіху" вилазять галузі
боком. 2009 року площі посівів цукрових буряків зменшилися до найменшої за
роки незалежності позначки - 327 тис. га (четверта частина рівня 1990-го).
То був справжній нокаут. Тож бурякоцукровий комплекс і досі нагадує невдаху
боксера, який, спинаючись на ноги, трясе головою, намагаючись отямитись
після удару суперника. А рефері (влада), замість того, щоб дати йому
нашатирю, рахує: один, два... Ще живий? Тоді вперед - у молотилку кулачного
бою, хай вріжуть так, щоб більше не підвівся!
А тому галузь, фактично перебуваючи у становищі викинутої за межі аграрної
політики держави, силкується більше не підставлятися під удари. Буряківники
сіють останніми роками 400-500 тис. га, намагаються не перевищувати квоту
виробництва цукру, визначену державою, - 1,8 млн. тонн. Але ж не так просто
приборкати хліборобські інстинкти: хочеться, щоб кожен буряк важив по
півпуда. Та й дощам не накажеш лити менше, а сонцю - світити впівсили.
Минулий рік видався дуже сприятливим для вегетації цукристих. Липень і
серпень, вирішальні місяці для закладення врожайності, були просто
золотими, тож солодких коренів зібрали по 367 ц з гектара - найвищий
показник за останні 20 років. Було вироблено 2,33 млн. тонн цукру. Працюючи
навіть на третину свого колишнього потенціалу, галузь перевищила внутрішню
потребу споживання цукру на 500 тис. тонн. Ця цифра прогнозувалася ще 1
вересня 2011 року, проте якийсь нетяма в уряді дав добро на увезення 240
тис. тонн цукру з тростини за квотою СОТ, хоча наша угода з цією
організацією не зобов'язує цього робити. Тобто можемо завозити солодкий
продукт лише тоді, коли його в нас бракує. Ще й білоруси в режимі вільної
торгівлі підкинули нам 50 тис. т. Таким чином, перевантажений цукровий
ринок було приречено на потоплення. Рятівний круг мав би кинути Аграрний
фонд, придбавши понад 300 тис. тонн цукру. Але він зняв із ринку торік у
вересні-жовтні (коли ціна на продукцію була найвищою) лише 125 тис. тонн.
90 тис. тонн нашого цукру було відправлено до середньоазіатських республік,
що є серйозним досягненням, адже досі наш цукровий експорт перебував на
нулі. Але все одно солодкий баланс України суттєво не поліпшився. Ціни
обвалилися. При собівартості цукру 6500 грн. за тонну заводи змушені були
продавати його по 5100-5200 грн. Такі низькі ціни, вочевидь, збережуться до
1 вересня - рай для домогосподинь, що консервують плодово-ягідну продукцію,
і катастрофа для цукровиків. За останніх п'ять місяців їхні збитки сягнули
4 млрд гривень. І це, мабуть, ще не межа. Ці гроші могли б бути використані
на підготовку до переробного сезону, впровадження нових технологій,
розв'язання соціальних проблем селищ цукровиків.
Але йдемо далі. Яка ситуація нині на бурякових полях і на цукрових заводах?
Цукристими цього року була засіяна площа 482 тис. га. Близько 300 тис. га -
в оптимальні строки (до 20 квітня). Решта - в допустимі й ризиковані. У
боротьбі з довгоносиком, поганою схожістю насіння, безгосподарністю,
посухою вижили посіви на 466 тис. га. Це на 70 тис. га менше, ніж торік.
Чому такий спад?
- Бо немає економічної зацікавленості. Торік здали сировину, одержали за
неї цукор і тепер не знаємо, що з ним робити - посередники хочуть забрати
мало не задарма. В кращі часи, коли буряки було вигідно вирощувати, ми
сіяли їх щороку по 1000 га. Торік під цукристими у нас було 400 га, цього
сезону - 300. Якщо й далі працюватимемо собі на збиток, то доведеться
відмовлятися від буряківництва. Прикро, бо добре знаємо і любимо цю справу,
- говорить директор ТОВ "Святець", що у Теофіпольському районі
Хмельниччини, Василь Мастій.
За словами директора Інституту цукрових буряків та біоенергетичних культур
Миколи Роїка, процес вегетації буряків проходить нормально. Проте доля
врожаю вирішиться у липні і серпні. Якщо опадів буде достатньо, а баланс
температур оптимальним, то галузь виробить не менш як 1,8 млн. тонн цукру.
Проте науковців непокоїть розвиток і швидке поширення ранньої фузаріозної
гнилі, яка вразила значні площі, в основному засіяні насінням буряків
закордонної селекції. Фузаріоз, швидке всихання під час зберігання,
дуплистість коренів - це ті ризики, на які наражаються аграрії, віддаючи
перевагу імпортному насінню буряків нібито заради високої врожайності. Хоча
вітчизняне насіння могло б забезпечити достатню продуктивність і позбавило
б решти клопотів. "Останніми роками ми вивели прекрасні гібриди - Етюд,
Ольжич, Ворскла, Булава, Хорол та ще кількадесят подібних, адаптованих до
українських природно-кліматичних умов і з генетичним потенціалом, що дає
змогу одержувати по 700-800 центнерів солодких коренів із гектара", -
похвалився Микола Роїк. Але чому ж тоді наші аграрії нехтують такою
можливістю?
Бо вітчизняного посівного матеріалу - вдень з вогнем не знайти. Місія
інституту полягає у створенні нових сортів та їхніх батьківських ліній, а
масово виробляти насіння мали б інші державні чи бізнесові структури,
пояснив директор наукової установи. До 1991 року діяла потужна система
бурякового насінництва, до якої входило 150 бурякорадгоспів. Оскільки на
процес виробництва посівматеріалу витрачається два роки, до того ж він
марудний і дуже витратний, то насіннєвим господарствам надавалися пільги:
вони одержували позачергово техніку, інші матеріальні ресурси, кредити, які
потім списувалися. В середині 1990-х більшість бурякорадгоспів були
знищені, а ті, що залишилися, від насінництва відмовилися. Нішу на ринку
миттєво зайняли транснаціональні компанії, які пропонують нашим виробникам
всі компоненти технологічного процесу (насіння, гербіциди, техніку), так би
мовити, в комплекті із солідними знижками. Дохазяйнувалися до того, що 80
відсотків бурякових площ в Україні засіваються імпортним насінням. Якщо
запроваджувати державну програму підтримки галузі, то таку, яка в першу
чергу допоможе відродити насінництво, відтак насіннєвий матеріал суттєво
подешевшає для буряківників, вважає Микола Роїк.
Директор інституту вірить, що рано чи пізно аграрний бізнес відмовиться від
іноземних технологій та візьметься за розвиток і впровадження вітчизняних.
Так було у ХІХ столітті, коли українські цукрозаводчики спочатку завозили з
Німеччини та Голландії і насіння, і навіть фахівців, а потім взялися
створювати мережу насіннєвих станцій, відкрили у місті Сміла на Черкащині
навчальний заклад для підготовки інженерів та технологів. Але тоді галузь
переживала період бурхливого розвитку, бо мала необмежені ринки збуту -
Європа, Америка, величезні простори Росії. Сьогодні ж вона майже наглухо
закупорена в межах кордону України, наче джин у пляшці. Відкоркувати її
допоможе масове виробництво біоетанолу з меляси саме на цукрозаводах,
вважає Микола Роїк. Нещодавно ухвалено Закон "Про розвиток виробництва та
споживання біологічного пального", згідно з яким держава має сприяти
виробництву сумішевих бензинів та моторного пального з умістом біоетанолу в
таких пропорціях до загального обсягу виробництва бензинів в Україні: у
2012 році - не менше 2 відсотків; у 2013-му - не менше 5; у 2014-му - не
менше 15; з 2015 року - не менше 30 відсотків. Інститут цукрових буряків
спільно з Мінагрополітики завершують розробку програми "Біоетанол".
- На першому етапі, згідно з цією програмою, вже наступного року буде
посіяно 650 тис. га цукристих. Сировина з площі 400 тис. га піде на цукор,
а з 250 тис. га - на біоетанол. Планується розширити протягом наступних
восьми років бурякові площі до 900 тис. га, - розповідає Микола
Володимирович.
- Ці закон та програма і справді дають нам добру надію на стабільний
розвиток впродовж найближчих десяти років. Адже галузь зможе вийти на
практично необмежений ринок збуту. Однак цей закон, на нашу думку, мав би
містити значно жорсткіші норми щодо обов'язковості використання сумішевих
бензинів. Документ вимагає лише від розпорядників бюджетних коштів, тобто
державних служб, купувати сумішеві бензини з часткою один-чотири відсотки.
Однак це дуже слабкий важіль для розширення біопаливного ринку, - зауважує
генеральний директор асоціації "Укрцукор" Микола Ярчук.
Цукровики радіють, але тихенько. Бо з'являється низка нових проблем. Легко
було зменшувати площі цукристих, а спробуй їх тепер відновити, адже
більшість бурякосіючих господарств втратили свій потенціал. Отже, як не
крути, галузь має одержати суттєву державну допомогу. Ще не відомо, чи
підпише закон про біопальне гарант Конституції, чи будуть виділені кошти на
реалізацію програми... Мабуть, слід чекати якихось капостей і від нафтового
лобі. Отож перспективи галузі поки що в тумані. Переробку цукрових буряків
цього сезону планують проводити лише 79 цукрозаводів (половина від рівня
1990-го).
Директор ТОВ "Чортківський цукрозавод" Валерій Медвідь розповів, що
підприємство, готуючись до нового переробного сезону, вкладає всі власні і
кредитні ресурси в інновації, які допоможуть хоча б на два відсотки
скоротити витрати електроенергії та газу. Микола Ярчук підтвердив, що інші
заводи теж спрямовують свої зусилля на економію ресурсів, зменшення
собівартості. Галузь наразі не ставить перед собою захмарних завдань. Треба
просто вижити.
Сільські Вісті 21.06.2012 16:21
http://www.silskivisti.kiev.ua/18812/index.php?n=13670
|
| 
Чи отримують військовослужбовці задекларовані Державою виплати?
| |
Результати голосування
Ми тут...
|
